• Skorokhod

Полювання на Дракона: Skole Ultra Trail-2020

Оновлено: вер 18



Легенди Skole Ultra Trail ( SUT ) говорять, що той, хто переможе Дракона на його улюбленій дистанції 101 км із набором понад 4500 м – отримає не тільки чарівний перстень та купу подарунків від вдячних Спонсорів… Ще йому (а може - їй?) перейдуть усі чарівні скіли Дракона: неймовірна витривалість, хитрість, здатність бігти десятки кілометрів на половинці гелю та шматочку сала, вміння переміщатися безшумно непролазними хащами та долати річки та броди (завдяки диво-біговому поясу від Go Far Equipment), а також – мов ракета злітати на самісінькі вершини неприступних скель.


І ось – ми на старті. Холодно. Вітер куйовдить похмурі смереки. Світло ліхтариків вихоплює химерні тіні у лісі. Вже другий рік поспіль понад 40 відчайдухів у повному спорядженні стоять на стартовій лінії аби кинути виклик володарю цих місць. Хрускіт камінців під протекторами кросівок, притишені голоси та спалахи камер. Скільки ж із нас зможе повернутися… До темряви?


А ось, власне, і сам Дракон! Зворотній відлік і - битва ось-ось розпочнеться. Я натискаю на кнопку старту й зриваюся з місця, не маючи й гадки, що вирушаю у поки найважчу трейлову мандрівку у своєму біговому житті…


***


Можливості людського тіла, а тим паче розуму – надзвичайно великі. Однак, легенди-легендами, а тільки планомірна та багаторічна підготовка – можуть допомогти їх розкрити. І якщо йдеться про трейловий ультрамарафон у 100 км, то підготовка – це не про кілька місяців пробіжок гірками перед стартом. Тут ключову роль буде відігравати загальний «біговий стаж» та рівень готовності серцево-судинної, опорно-рухової та інших систем до таких навантажень. А визначаючи старт як цільовий для себе – звісно ми маємо спланувати всю підготовку до нього протягом пів року чи більше так, щоб вийти на пік форми, без травм і пропрацювавши свої слабкі місця та покращивши сильні сторони.


Я почав готуватися до сезону 2020 у листопаді минулого року, після Cappadocia Ultra Trail.


Cappadocia Ultra Trail-2019: перша ультра 100км+ і рятівні мандарини


Відповідно до початкового плану в 2020р. Мало би бути 3-и ультри по 100км:

· Penyagolosa Trail – 17 квітня

· CCC UTMB – 26 серпня

· Cappadocia Ultra Trail – 19 жовтня


Тож загалом до початку березня – готувався за планом: 12-17год/тиж з об’ємами 100-140км/тиж, із використанням бігової доріжки (кут від 5 до 15 градусів), велотренажером 2-3год/тиж, силовою підготовкою.


Потім почалася пандемія COVID-19, старт відміна запланованих стартів, обмеження на пересування транспортом. Тож на весну-літо – переключився на шоссе, зберігаючи гірки для довгих пробіжок та частини бігових робіт. Пробіг кілька соло-половинок, покращивши свій РВ до 1:19:20, Wings for Life і 50k KYIV ULTRAMARATHON.


Півмарафон у форматі соло: як сильно ти цього хочеш?

Wings for Life-2020: на крилах бігової еволюції

З трейлу на шоссе: перший 50км ультрамарафон асфальтом


По швидкості – значно спрогресував. Але з мінусів підготовки у такому форматі було те, що не було гір і «випали» тренування у залі та бігова доріжка. Чесно пробував замінити їх у міру можливостей гірками у Голосієво та роботою із власною вагою. Але, забігаючи наперед скажу – для 100 км з набором 4500 м – цього виявилося за мало…


Після 50k KYIV ULTRAMARATHON, де фінішував 3-ім (3:26:18) постав вибір чи їхати на Chornohora Sky Marathon чи на Skole Ultra Trail або ж взагалі пробігти шосейний марафон на результат (востаннє так бігав у 2016 році). Обрав ультратрейл у Сколе, оскільки:

· виходило більше часу на відновлення після шосейної ультра (так, асфальт теж гарно б’є по ногах);

· бігав там тільки трохи, коли знімали промо-ролик у 2018 році - й цікаво було пробігти повністю трек найдовшої дистанції;

· цільові дистанції на цей рік були 100 км – Чорногора виходила надто короткою, а марафон на результат – не настільки цікавою ціллю (в рамках 50км ультра марафон пробіг за 2:51:30);

· логістика до Сколе була значно простішою ніж у Ясіня.


Після плоскої ультра лишалося всього 7 тижнів до 100 км у Сколе і, насправді, розумів, що не так багато можна чогось зробити. Хіба повноцінно відновитися та підвестися під старт без травм :) Але і це – не мало!


Підготовка


Докладно мій план підготовки на ці 7 тижнів – доступний для Патреонів, якщо цікаво – welcome! А в загальному скажу, що:

  • перші два тижні – відпочивав, робив крос тренінг (плавання, вєл, йога);

  • наступні 4-и тижні це - 90-120 км/тиж, вєл, ЗФП.

  • останній тиждень – підводка до старту.


Що це за така платформа і чому взагалі я завів ще один блог на Patreoni написано тут: Time2trail on Patreon: якщо пишуть про трейли – значить це комусь треба?

Ваша підтримка – це можливість для мене приділяти більше часу блогу, а значить - створювати ще більше цікавого і корисного україномовного контенту про біг, трейл, ультра та здоровий спосіб життя! 😀

Тепер, оглядаючись на те, як пройшов 100 км трейл можу сказати, що значно недооцінив величину набору, натомість, значно переоцінив власну готовність ці гірки долати з тією переважно шосейною підготовкою, яка була протягом року. Останні кілька тижнів перед стартом проведені без гір, нічого суттєво виправити не змогли.



Екіп


· Повязка Dynafit Performance Dry 2.0

· Футболка Dynafit

· Рукава Nutrixxion

· Бафф Suunto

· Шорти компресійні 2XU

· Компресійні гольфи Trеkking TM

· Кросівки Dynafit Alpine Pro (Dynafit Alpine Pro: від степів Казахстану до гір Португалії)



Спорядження


· Ліхтарик Petzl

Маленький за розмірами та вагою, використовував його тыльки в передсвітанковий час перші півгодини гонки.


· Наплічник Dynafit Alpine 9

Для 100км гонки підходить ідеально, бо легкий (всього 250гр) та вміщає усе обов’язкове спорядження (Dynafit Alpine 9: легкість та функціональність)


· Куртка Dynafit Transalper Light 3L

Використовував перед стартом аби не замерзнути, потім ніс у наплічнику, як обов’язковий елемент спорядження.


· Біговий пояс Go far equipment

Біговий пояс – це взагалі незамінний елемент для трейлраннера. Сюди можна і палички причепити і моб покласти і частину гелів, сольові капсули і т.д. Мій перший біговий пояс від досить відомої фірми – протримався усього пів року і три ультра – потім з‘явилися дірки та майже відірвалися петлі для палиць. Може попався неякісний, не знаю. З поясом go far equipment вже бігаю більше року – майже щодня. Фінішував 5 ультра – і поки навіть жодного натяку, що десь протреться чи почнуть відриватися лямки (!) Використовую пояс з «вусиками» для кріплення стартового номера – дужже зручно!


· Трекінгові палиці Black Diamond FLZ

Для гонки з таким набором висоти, як на Сколе – точно потрібні. Щоправда, їхнє використання ускладнює велика кількість локальних підйомів та спусків.


· Годинник Suunto9

Незамінний елемент для таких гонок. Обов’язково закачайте трек обраної дистанції – це допоможе не блукати в пошуках розмітки у місцях, де її зняли туристи чи місцеві. За 13 годин гонки використав тільки 58% батареї при тому, що були включені усі функції навігації та підсвітка екрану.


Хід гонки


Старт був рано-вранці о 6:00. На жаль, не дуже вдалося виспатися вночі за день до старту, бо їхав у потязі, і погано спав у переддень гонки. Поїв о 3:00 традиційно вівсянку та бутерброди з арахісовою пастою і знову ліг. Десь до першої половини гонки шлунок трохи турбував і не дуже сприймав їжу, яка йому пропонувалася (хоча все було «як завжди» і смачне:)


Аби не замерзнути накинув куртку Dynafit Transalper та вдягнув рукави перед стартом. Також довелося скористатися ліхтариком, бо на дворі було темно.

І ось, нарешті - старт!


***

Почав я гонку чітко за планом, обігнавши невеликий пелотон бігунів та побігши попереду. Ніч, світло ліхтарика, яке стрибає стежкою, ранкова прохолода… Як же я за цим скучив!

Однак, одразу побіглося не так легко, як очікував. Втім, це ж ультра, подумав я – розбігаюся!



На КП1 прибіг першим але піднявшись після місточку нагору – побачив, що до мосту вже підбіг Сапіга. Або я біжу за повільно або він надто швидко.


Вибігши з КП2 спробував був додати швидкості. Але це виявилося не просто зробити оскільки був підйом, а потім стежка у лісі так крутилася, що часом відчував себе водієм формули-1 на дрифтингу. Ось і КП2. Тут також сильно не затримувався, набрав води і коли та побіг. Однак проскочив розмітку, яка вела різко праворуч і тільки сигнал Suunto9 змусив отямитися та повернутися на маршрут. Обов’язково закачуйте трек трейлової ультра!


Одразу за КП2 починалася частина маршруту, де ми знімали промо-ролик. Височезні скелі посеред лісу, каміння поросле мохом – ця частина маршруту, як на мене, найгарніша! Однак, не довго мені довелося милуватися спогляданням цієї краси, бо за спиною вже чув голос Сергія, який, виявляється, встигав ще знімати відео! Я помахав на камеру і піднажав аби відірватися.


На КП3 (40км) були кавуни :) Зважаючи, що починало припікати – саме те, що треба. Але мені було не дуже добре по відчуттях у шлунку. Тож запвнивши фляги водою і колою прихопив із собою скибочку та побіг далі, відчуваючи, що треба шукати кущі.




Так, потроху і добіг до КП 4 (51 км), екватор дистанції. Біглося не дуже але поки навіть трохи випереджав минулорічний графік Сергія Сапіги. Швиденько поповнив запаси гелів, води, коли, навіть набрав запасні 0,5л води, бо до КП5 лишалося майже 20 км. З апетитом стало краще – тож з’їв апельсинку та кілька шматочків кавуна.


Далі був доовгий підйом, подолання багнистої, роз’їждженої лісовозами дороги, де кілька разів провалився майже по коліно. Знов наповнений гелями й додатковою водою наплічник тягнув у низ, а проміжки між сигналами годинника ставали все рідшими (виставив собі сигнал аби відмічався кожен кілометр). І ось, десь після 62 км, я почув вже знайомі:


- Сашко, як справи?


Звісно, це був Сергій Сапіга. Відтак, я зрозумів, що справи мої і справді кепсько, якщо він мене наздогнав зараз, а я не можу навіть прискоритися аби втекти. Ще трохи і постать Сергія – зникла за пагорбом залишивши мене у зовсім нефілософських роздумах.


Дерев’яні ноги, марафон із приблизно 2000 м набору попереду і повна демотивація, оскільки я приїхав бігти на рекорд траси, а зараз міг заледве рухати своїми двома. “Pain cave” ("печера болю") – в нетрях якої я не бував уже 11 місяців з часів Каппадокії знов розтулила своє жерло.


В ультра, як і у житті - завжди легко боротися, коли ти сповнений сил, все йде за планом, а твої суперники не такі сильні та досвідчені. Але так – буває дуже рідко. Або ж, Ви реєструєтеся не на ті гонки ;) А обираєте ті, які надто легкі для Вас і не дають стимулу рости. А справжня «робота», якраз і починається коли все летить шкереберть...


Зрештою, сяк-так пересувати ногами я поки міг, тож не зупинявся, а продовжував «котити» у максимально-можливому для себе темпі. По 8хв/км на рівному і по 12хв/км на підйомах. Стан був не дуже, допікала спека але - я слідкував за гідратацією, прийомом сольових таблеток та гелів, тож про якісь критичні стани – не йшлося.


На КП5 (72 км) – я прийшов прибіг через 6 хв після Сергія, на КП6 (83 км) – вже програвав більше 10 хв. Христина Братасюк, переможниця минулорічної сотки на SUT трохи підбадьорила:

- Попий коли – тебе попустить. Скоро буде підйом на Лопату – там трохи відпочинеш. Якщо Сапігу поставить – то доженеш, а ні – то вже так і буде.


Далі були до-овгі вулички села і, нарешті, на горизонті я побачив її – гору Лопату. В промінні сонця яке вже котило за обрій – Лопата виглядала епічно. Приблизно як стіна Евересту на фото natural Geographic, тільки без снігу. Однак, поява гори мене і справді трохи взбадьорила, бо йти вгору – було найменш болісне заняття, хоч і не просте порівняно зі спусками чи рівними ділянками.


Так по-троху, крок за кроком – опинився на вершині. Щоправда, проблема виявилася, що це була не зовсім вершина. Ще нарахував щонайменше кілька підйомчиків. Далі був різкий спуск, на якому дивуюся як вціліли коліна і ноги. А потім, коли стежка пішла більш плавно вниз – немов відкрилося друге дихання. І після 30 км страждань у «pain cave» ноги хоч і страшенно боліли але принаймні побігли по 5:30-5:40/км.


Ось годинник показує 101 км – вже ж має бути і фініш поруч?


Ет, ні, сюрприз! Помічаю табличку з написом – до фінішу лишилося 3км! Цілих три кілометри! Це тоді, коли вже біжиш з останніх сил, думаючи, що лишилося кількасот метрів! Але що робити – треба бігти далі. Потім була табличка з написом про 2км, 1км і, нарешті спуск на асфальт та останні двісті метрів до фінішу. Після чого – вітання, обійми друзів, смачна паста та солодкий чай.



Результат


13 год 7 хв і 2-е місце в абсолюті


Це на 8 хв краще минулорічного результату Сергія Сапіги але на пів години гірше його цьогорічного результату:)


Гонкою – задоволений, результатом – ні. Набрався цікавого досвіду, про важливість гірської підготовки, тож сподіваюся – буде привід покращити рекорд траси наступного року ;)



Харчування-гідратація


Особливістю 100 км траси SUT було те, що між деякими з КП – проміжки складали майже 20км. Я дуже прискіпливо вивчав карту аби визначити, де можна буде під набрати води але прийшов до висновку, що легше прихопити ще одну пляшку на 0,5л і на ці ділянки набирати не 0,5л води і 0,5л коли, як зазвичай, а ще + 0,5л води.


Питний режим:

· вода/кока-кола – кожні 5-10хв

· електроліти: 1капс/30-40хв


Гелі та батончики вживав кожні 30хв, на першій пол. гонки – гелі без кофеїну, далі – з кофеїном. Всього:

· вуглеводні батончики Nutrixxion – 2 шт

· гелі Nutrixxion без кофеїну – 8 шт

· гелі Nutrixxion 40мг і 80мг кофеїну – 17 шт

Випив 2-і ампули магнію Nutrixxion та один енергетик SS-Nytro Nutrixxion


На першій половині дистанції – шлунок трохи протестував але потім – заспокоївся і можна було бігти не переймаючись, що з’їдене повернеться назад.


Також на КП старався перехопити хоча б кілька шматочків бананів, яблук, апельсинів або кавуна.



Маршрут


Профіль траси – досить підступний. На першій половині – стежки, постійні повороти, багато локальних підйомів-спусків. Біжиш по треку на годиннику стрімко вниз – а тут, виявляється підйомчик, потім ще один – і знову вниз. І не ясно скільки той локальний тягун-підйом буде тривати і чи вартує витрачати час та діставати трекінгові палиці чи ні.


Ще один момент – розмітка. Деякі ділянки її не було кілометр, наприклад. В одних випадках це було Ок, бо особливо не було куди повертати але в деяких місцях – якби не трек на моїх Suunto9 – міг би нарізати кола і петельки там значно довше.

Доречі, про петельки. З першого погляду на трек, видно, що маршрут 100 км – це загадкове переплетіння кількох петель. Я чесно намагався собі запам’ятати, на якому км і куди повертати – але під час самої ультра – все змішалося в «кашу». На щастя – волонтери на розвилках та вказівники – дуже допомагали не лишаючи шансів заблукати. Це, мабуть, один з унікальних випадків – за що ріспект організаторам!


Підсумовуючи все вищенаписане – скажу, що Каппадокія була хоча й на 20км довшою але значно більш біговою аніж Сколе. Втім, певен, якщо трохи посидіти у горах і як слід підготуватися – 101 км дистанцію Сколе реально пробігти в районі 11 год.



Accnowledgements


Я дужже вдячний усім-усім, хто вболівав та підтримував до та під час цієї непростої для мене гонки!


В першу чергу - дякую моїм Юлі та Валі за їхнє розуміння і терпіння, бо старт – це кілька днів, а підготовка до нього – майже рік… І тільки дружина і донька найбільше розуміють чого вартують всі ті результати…


Дякую ідейному творцю та організатору Skole Ultra Trail – Саші Шиманському, особливо за те, що переніс SUT на осінь і я мав нагоду пробігти її на наступний день після свого Дня народження:)


Дякую всім волонтерам на КП, на старті/фініші – за турботу, опіку та посмішки. Навіть коли було «зовсім капець» - вам вдавалося підбадьорити та вселити надію.


Дякую компаніям, які підтримують мене як в підготовчому процесі, так і під час стартів:


Dynafit Україна – якісний екіп (футболки, шорти, мембранні куртки), спорядження (бігові наплічники) та взуття для ультратрейлів.


Nutrixxion Україна – смаколики у вигляді гелів, батончиків для подолання дистанції, а також ізотонік, напій для відновлення, протеїнові батончики – під час тренувального рпоцесу.


Suunto Україна – Suunto 9 – це хороша інвестиція не тільки щоб бігти гонки не переживаючи, що десь немає розмітки, а в першу чергу для щоденних тренувань і моніторингу свого прогресу.


Compex Україна – Compex sp 8.0 - прилад, який суттєво змінив мої уявлення про відновлення. Виявляється «крепатура» після «жорстких» тренувань та ультрамарафонів може бути зовсім невеликою та проходити значно швидше! А ще, що розтягнення можна ефективно лікувати не тільки НПВС!


ТМ «Треккінг» - вже 2-ий рік користуюся компресійними гольфами та шкарпетками нашого вітчизняного виробника і дужже задоволений якістю!


І наостанок…


Легенди Skole Ultra Trail також говорять, що незалежно від того, фінішуєте лицар-ультрамарафонець до сутінок чи вранці наступного дня, прибіжить він швидше за Дракона, роль якого чудово пасує Сергію Сапізі, чи опісля - кожен отримає чарівний зуб дракона на згадку про цю пригоду, міцні обійми друзів і палкі поцілунки принцес та, звісно, келих хмільного напою. Але, головне, за ці 100 км непростої дистанції - кожен матиме змогу розбудити свого власного Дракона, який потім - допомагатиме долати перешкоди, труднощі не тільки на трейлі, а й у житті...


Ви також можете стати частиною Легенди! Адже вже з 1 жовтня - буде відкрито реєстрацію на Skole Ultra Trail-2021 ;)

В кожній людині живе дракон.

Звичайно наш дракон спить.

Але в мить крайнього емоційного та фізичного напруження

Він може багаторазово збільшити сили людини.



ФОТО обкладинки статті: Кирил Кудінов


Якщо стаття Вам сподобалася - тисніть ❤️

А ще - Ви можете підтримати блог time2trail нa Patreonі.

Дякую! 🙏😊

270 перегляд

For those, who love explore the World and theirself

The World around us is larger and more interesting than we think.
It's time to start a journey. It's time to get closer to nature. It's time to find out more about yourself and your posibilities.
time2trail

  • Grey Facebook Icon
RSS Feed

© 2023 by time2trail blog. Proudly created with Wix.com

Kyiv City, Ukraine

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now