Марафон із 5 годин?! або чому #Breaking2 не проводять у Карпатах

May 8, 2017

Гірський марафон “Дземброня” (2017 edition)
 

Марафон із 2 годин? Судячи з результату кенійця Кіпчоге - 2:00:24 (!) чекати не так довго. Але до гірських марафонів #Nike, #Asics, #Adidas та ін. доберуться точно не скоро :) Мінлива погода, багатоманітне (аж занадто) покриття, перепади висоти, наплічник із запасами води, калорій, спорядження - все це (а насправді - ще більше) - лімітуючі фактори, які в горах швидко трансформують амбіційний #Breaking2 - у #Breaking2_nails (нігті :)

Тому, коли планував на початку року участь у гірському марафоні “Дземроня” (#Дземброня_трейл) - ціком свідомо орієнтувався на фінішний час 4-4,5 год. Чому саме цей старт став основним навесні? По-перше, хотілося "реабілітуватися" за провальний виступ на “Дземброні” минулого року (хоча на те були об"єктивні та суб”єктивні причини але - факт лишається фактом). По-друге, після Chornohora SkyRace-2016 остаточно переконався, що можу бути конкурентним на гірських і трейлових забігах. По-третє, в рамках "Дземброні" - проводився ЧУ з гірського бігу на довгі дистанції і відбір на ЧС, який пройде цього року в Італії, тож хотілося не тільки показати гарний результат, а й потрапити до збірної. І, по-четверте, участь у "Дземброні" давала 2 бали ITRA, а це наближало до участі у заповітному UTMB :)

Розпланував 15 тижнів підготовки, які лишалися до старту. Багато в чому - завдяки порадам Lenina Olenieva (ще й Maksym Chepeliev проконсультував щодо окремих аспектів). Щоправда, план - став своєрідним “балансом" між трейл-раном та тріатлоном - бо у 2017 році хочеться спробувати себе ще й у такій іпостасі :) Визначив проміжні старти - KitaevoTrailRun.Spring 2017, Феофаніївські гірки, Феофаніївський FUNRUN. Пізніше, у якості темпового тренування - додав ще NovaPoshta Kyiv Half-Marathon. Результатами проміжних стартів та півмарафону був цілком задоволений. За тиждень до марафону - зробив 2-ох денну білкову дієту з наступним вуглеводневим завантаженням.

До Франківська приїхав у Сб зранку. Не обійшлося без “пригод". Кондиціонер у купе не працював - тож замість гарненько виспатися вийшло “гарненько намучитися”. Потяг до того ж запізнився на пів години, тож від Франківська їхав бусіком через Коломию до Верховини ще 4-и години. Ось тут вже й подрімав :) Селище зустріло захмареним небом. На Нд, день старту, то й взагалі прогнозували дощ зі снігом... Заселився до садиби-готелю "Алінка", яку знайшов на букінгу. Умовами та ціною цілком задоволений, рекомендую! Трохи згодом до "Алінки" підселилося ще троє учасників забігу: Yevhen Voronov, Artem Harchishin, Дмитро Луговський

 

Перед брифінгом встиг перекусити та провести "легеньке" тренування - забіг на гору "Пушкар" - метрів 200 набору. Біг непоспіхом і по самопочуттю зрозумів, що якщо не буде форс-мажорів завтра - шанси потрапити до трійки в абсолюті є :) На самому брифінгу - Konstantin Zhelezov “порадував” - сказавши, що через погодні умови та велику кількість снігу на Ребрі - буде "резервна" траса з трохи меншим перепадом висот та кілометражем. Що ж, такий розвиток подій - якоюсь мірою - очікував.

Повечеряв, та взявся готувати екіп до забігу. Орієнтувався на минулорічну погоду і, як виявилося, не прогадав :)

 

Снаряга
  • гольфи #2ХU

  • легінеси - #Nike

  • шорти #Reebok

  • лонгслів #NeveDuo

  • футболка #Craft

  • куртка з капюшоном

  • трейлові кроси ("made in China")

Крім того із обов"язкової снаряги:

  • наплічник #UltimateDirection 11L

  • шапка+рукавиці

  • ізофолія

  • пластикова "чашка", що складається - на 200мл

  • мобільний

  • свисток

із необов"язкового прихопив також:

  • трекінгові палиці (рекомендовані організаторами)

  • питна система #Inov8 на 2L

  • сумка напоясна #Deuter

Харчування+гідратація

Їжі розраховував на 4-4,5год бігу із врахуванням 2-ох пунктів харчування. По 1 гелю, та половинці протеінового батончику на кожні 30хв. Відповідно з собою було 5 гелів (1 запасний) (#GU, від Megadrive - Мегадрайв) + 2 батончики Nutrixxion Україна. Ізотонік робив з порошку #STEALTH від INOV-8 Ukraine. Після всіх маніпуляцій з розчиненням - вийшло не 0,5л, а близько 0,7л з тієїж кількості порошку. Забігаючи наперед - ізотоніка якраз вистачило, 1 гель залишився, один батончик так і не доїв - надто терпкий був присмак... Після завантаження всього бігового добра - наплічник заважив десь на 1кг, що вдвічі менше ніж тренувальний варіант :) Крім того, врахувавши минулорічні "проколи" - взяв для одяг перевдягання у пакет, що непромокає+одяг для утеплення зранку та після забігу .

 

День старту

Звуки будильника. З вікна тягне нічною прохолодою. Намацую в темряві телефон поруч на тумбі. На екрані - 5:45. Час вставати. Свято наближається :)

Сніданок традиційний - вівсянка+трохи сухофруктів, два бутерброди з арахісовим маслом та сиром. Все чудово зайшло - жодних претензій до шлунку під час забігу. Разом з моїми сусідами по “Алінці” о 7:00 сіли до шкількного автобуса, який з центру Верховини доправив нас до місця старту поблизу бази Кемп Білий слон.

Перевдягнувся, залишив речі в камері схову. Трохи розім”явся. Встигли з одноклубниками Andrii Blanutsa, Pavel Bychenok сфотографуватися перед стартом. Привітався з Kolya Bogdanec, Sergiy Spivak, Марік Яськів і ось - вже шикуємося на старт. Традиційний зворотній відлік. Постріл стартового і - побігли!

 

1-16км

Перший кілометр, дорогою вздовж р.Чорний черемош - бігли "табуном" з півтора десятка людей. Далі почався підйом і нарід став відставати. Нас лишилося шестеро. Serhii Popov та Сергій Расчупкін - бігли попереду. За ними - Володя Крицкалюк і Валерій Макарук, а трохи позаду я і Anton Kupriets. За кілька км, на полонині - лідери немов розчинилися в тумані і ми далі бігли в чотирьох.

Карпати навесні - неповторні. Запах лісу. То тут, то там - дзюркочуть струмочки. Високо у гіллі - неголосно перегукуються птахи. Здається, що можна нескінченно блукати стежкою - мандруючи з лісу на галявину, з долини на верхів”я пагорбів. Але коли біжиш марафон - все набагато динамічніше :)

 

Десь на 6-7км зустріли групу оргів - нас направили праворуч, а Антона (який, виявляється біг коротку дистанцію) - ліворуч. При цьому Eugene Turkulevich встигав ще й фотографувати :)

Пити і їсти ще не хочеться зовсім. Але знаю - треба. Тож в якийсь момент п”ю трохи ізотоніка (з питною системою це дуже зручно, як на мене, робити) та з”їдаю гель.

Вибігли до місточків, які пам”ятав ще з минулого року. Володимир та Валерій спершу хотіли повернути ліворуч перед річкою. Кілька хв розбираємося з треком. Все правильно - треба через місточки на дорогу. Швидко пробігаємо 1,5-2км. Позаду чути тупіт. Це лідери, які “блуканули” - наздогнали нашу компанію. Обидва Сергії знову вириваються вперед, а я трохи відстаю. Втішає тільки, що ще 30км попереду... Далі знайомий з минулого року, а тому і не такий “страшний” підйом в напрямку Ребри. Все гарно промарковано. Ближче до вершини - нас традиційно зустрічають снігові замети. Йде дрібний сніжок.

Дістаємося першого КП. Тут алексей прокопенко та ще кілька волонтерів. Заливаю чай, у чашку з"їдаю трохи шоколаду, шматок банану, кілька кубиків цукру. Володя Крицкалюк та Валерій Макарук не дуже поспішають. Лідери випереджають нас хв на 3-4. Я ж розумію, що аби потрапити до трійки призерів - треба бігти. Швиденько беру палиці - і гайда спускатися.

 

16-30км

З-за хмар посміхається сонце. Ноги ледь встигають відшукувати опору поміж глинозему, слизького каміння та трави. Каденс на цьому спускові - шалений. На зустріч - йдуть-біжать групами учасники Дземброні. Хтось вітається, хтось підбадьорює, а дехто - навіть фотографує. Не встигаю всім відповідати. Яскраве сонце, та піт засліплюють очі.

 

Біжу п”ятим. Попереду Крицкалюк Вова, який от-от - і остаточно зникає з поля зору. За ним - Макарук Валєра. Той несподівано падає на спуску. Пробігаю питаю - чи все гаразд. Ствердно киває. Біжимо далі. Через якийсь час - він знову мене наздоганяє та обходить - але за кількасот метрів падає, ще й перекидається через голову. Звертаю увагу - біжить у звичайних кросівках (!). Втретє на моїх очах Валерій впав як бігли рівною дорогою... На трейловому взутті навесні в Карпатах точно не слід економити...

На розвилці стрічки були якось "двозначно" провішені - побіг вгору, загубив 4-5хв... Макарук мене наздогнав. Потім - ще раз ледь не повернули не туди. Це був останній "прокол". Біжу дорогою, яка петляє вгору. Валерій Макарук на кілька десятків метрів позаду. Чую його голос:

- О, і пан Сапіга пожалував! Але чекати на Сергій Сапіга - аж ніяк не входило до моїх планів. Починаю прискорюватися. На щастя, підйом закінчується - йде більш-менш рівна дорога. Пам"ятаю її ще з минулого року. Гарненько розганяюся. Тим часом, сонце знову заховалося у хмарах. Поки біжиться чудово, хоча ноги після підйому до першого КП трохи забиті. Невдовзі спуск - де волонтери показують у якому напрямку бігти далі. Додаю швидкості, бо відчуваю, що суперники, неподалік. Ось стежка завертає до лісу. Знову - спуск. Проглядаються знайомі з минулого року обриси дороги. Невже скоро фініш? Так швидко? Однак, виявляється, тут чекає “сюрприз” - затяжний підйом.

До "підйому-сюрпризу" :)

 

30-42км

Біла імла закриває верхівки дерев. Стежка із розміткою повзе вгору і губиться поміж низеньких ялинок. Ноги відмовляються йти, а тіло благає перепочинку. Відкидаю геть думки про біль, спрагу, результат та заповітну фінішну арку. Вперто дряпаюся слизьким трав"янистим схилом...

Отак на 30км замість славнозвісної марафонської “стіни” чекала стіна “трейлова” - метрів 500 набору. Цей підйом, здавалося, не закінчиться ніколи. Все частіше п”ю ізотонік. Нарешті, підйом перейшов у плато - і за деякий час - стежка почала спускатися. Спуск був крутий і на якомусь відрізку не втримую рівноваги та опиняюся на 5-ій точці. Одразу ліву гомілку зводить судомою. “Приїхали” - майнула думка. Почав швиденько її масажувати та тягти носочок на себе - як вчилина плаванні. Спрацювало! І ось вже біжу повз КП-2, де мене підбадьорюють звісткою, що лишилося всього 10км. Стежка скочується в селище. Як же ж радісно бачити будиночки, туристів, які йдуть на зустріч! Чомусь закрадається думка про фініш. Що ось-ось - і з-за рогу з”явиться кемп “Білий слон”.

Але мрії швидко розвіялися - ось вже знову розмітка йде вгору через пасовиська з чисельними загорожами - незгіршими смуги перешкод. Ноги вже ”не гнуться” і такі акробатичні вправи зараз - стають витонченими тортурами. Коли ж остаточно збиваюся з ліку цих перепон-бар”єрів - на верхівці пагорба зустрічаю Andrey Churanov , який спитавши як справи (жартівник:), вказав стежку, якою за його словами, до фінішу лишалося всього нічого. Останнє зусилля. Ноги вже погано слухаються. Все частіше підставляю чуба під гілля ялинок. Холодні краплі води з голочок приємно охолоджують та бадьорять, стікаючи струмочками за комір. П”ю ізотонік але він, здається, вже не тамує спрагу. Хочеться просто холодної води. Бажано цеберко. І чогось смачного калорійного...

Дорога, якою бігли перший кілометр, з”являється несподівано. Починаю по-троху прискорюватися. Після всіх попередніх “сюрпризів” не віриться, що фініш поруч. Очі шукають звичну розмітку (яка знову побіжить у якісь хащі :) Нарешті кемп #Білий_слон. Фінішна арка і... Фініш!!!

 

 

На радощах забуваю навіть запитати свій фінішний час. Знаю, тільки, що прибіг 4-им... Дякую Alyona Demchenko за чудове фінішне фото! Через пів хвилини - фінішує і Сергій Сапіга. Після перевірки спорядження нас “відпускають” перевдягнутися та зігрітися чаєм у їдальні Кемп Білий слон. Там зустрічаю трійко переможців цьогорічного трейлу - Serhii Popov, Володя Крицкалюк, Сергій Расчупкін. Трохи обмінялися враженнями від марафону, поповнили запаси рідини та глікогену - і ось вже час спускатися на автобус.

 

О 18:00 - на церемонії нагородження виявляється, що наша команда #СК_Науковець посіла І місце. Тож отримуємо від організаторів та Партнерів чудовий кошик зі смачними призами та сертифікати від #Inov8. Організація Все було якщо не “ідеально” - то на дужже хорошому рівні. Дякую Konstantin Zhelezov, Marathon Club "Kiev 42195" та всім волонтерам, які допомагали в організації трейлу. Навіть з резервною трасою - все вийшло цікаво та чудово. А що ж буде як таки потрапимо на хребет? ;)

 

Результат

Свій фінішний результат дізнався аж наступного дня. Минулорічний досвід - не пропав даром. Вибіг таки з 5 годин але “в притул” - 4год 55хв :) З посмішкою згадав свій най-най перший марафон у Києві за 4:40 в далекому 2011 році... Сім років. Десять марафонів і отаке. Що ж 15 хв можна списати на 2200м набору ;)

Дякую моїм неймовірним музам Yulia Bezvershenko та @Valya Skorokhod за підтримку! Не тільки в день старту. А й протягом усіх тих довгих тижнів “підготовки”. Сподіваюся вже скоро - поїдемо в гори разом родиною :)

 

Що далі?

Відновлення. І - підготовка до наступного головного старту. Звісно - знову у горах :)

А почнемо - з #AcademicMile в рамках #Botanic_Challenge. Яка відбудеться в Ботсаду ім. Гришка вже 3 червня, який організовуємо #CК_Науковцем. Траса рівна, і всього 1 миля. Будуть забіги і для дітей. Медалі та багато подарунків від Партнерів. Долучайтеся! #Дземброня, #Дземброня_трейл, #AcademicLeague, #Botanic_Challenge, #time2trail

Share on Facebook
Share on Twitter
Please reload

Featured Posts

Ультра-рік 2018: бігові та не-бігові підсумки

January 9, 2019

1/3
Please reload

Recent Posts