Долаючи пустелю: підготовка, спортивний авантюризм та обережно, instagram!

December 5, 2018

 

Все менше часу лишається до старту Meraas Al Marmoom ultramarathon. Поки Оксана Рябова потроху пакує валізи й готується вирушити до спекотних Об’єднаних Арабських Еміратів, ми поговорили з нею про те, як вона потрапила на цю незвичайну гонку, про її мотивацію та підготовку до ультравипробування.
 

Обережно, Instargam!

 

 – У мене був насичений сезон, – каже Оксана, – на початку вересня я пробігла TDS UTMB (звіт Оксани – Ultra trail du Mont Blanc дистанція TDS), була цілком задоволена результатом. Ніяких стартів на осінь більше не планувала. Плавно перейшла в режим міжсезоння з мінімальними навантаженнями для підтримки форми. Але… В кінці жовтня, якось побачила в інстаграмі американської ультра-марафонки Magdalena Boulet пост про участь у пустельній ультра. Ось цей:

 

“Круто!” – подумала я і лайкнула пост, а також сторінку організаторів (собі на майбутнє :)
Наступного дня, на превеликий подив, отримала листа  зі сторінки організаторів:
Оксано, чекаємо Вас на ультрамарафоні!” 

Звісно, я подякувала за запрошення і написала, що точно не цього року, бо сезон вже закінчила, а фінансово не готова оплатити досить солідний стартовий внесок та дорогу. Майже одразу отримала відповідь від директора гонки, що вони готові дати грант на поїздку та забезпечити безкоштовне проживання в базовому таборі. Єдина умова – участь саме у багатоденці (270км за 5 днів), а не дистанціях-супутниках 50 км і 100 км. Я попросила добу на подумати.

270 кілометрів за 5 днів, пустелею, трохи більше ніж через місяць… Це справжнє божевілля!!! Але, десь в глибині душі, я вже знала, що поїду:)

 

Підготовка
 

 

– Я одразу написала Олексію Прокопенко, засновнику і тренеру Endurance School. – згадує Оксана, – Олексій допомагав мені й у підготовці до TDS.  Сказала, що запрошують на майже 300-кілометрову багатоденку в пустелі та запитала, чи реально з моєю формою зараз пробігти гонку. Проаналізувавши теперішній мій рівень – прийшли до висновку, що задача підйомна, якщо бігти не в змагальному режимі на результат, а більше в тренувальному і “ознайомчому”.

Олексій надіслав план на 5 тижнів, які лишалися до старту. Там дуже поступово збільшувалися бігові об’єми. З 50км мого “підтримуючого режиму”, вийшли на 95км в піковий тиждень. Було чимало кростренінгу (сайкл) та силової. Для імітації бігу по піску, який дає досить специфічне навантаження на ноги, ми використовували прискорені забігання вгору на гірках під час кросів. Перебуваючи кілька тижнів на Мальті старалася теж бігати по піску. Щоправда, там пляж був зовсім маленький (450м) і доводилося “намотувати” чимало кіл туди-назад. Робила довгі кроси але максимум 25км і кілька тижнів два довгих бігових тренування поспіль, так звані back-to-backs.

 

Відновлення
 

 

– Найбільше я переживаю за можливість відновитися між етапами гонки – зізнається Оксана. – Адже після таких дистанцій як 50км, 70км, 100км за день пісками – ноги (особливо квадріцепси), будуть “забиті вщент”. Розпитавши людей з досвідом, планую використовувати їхні поради та стратегію. Одразу після етапу – випиватиму Відновлювальний напій з вітамінами, мітералами та амінокислотами BCAA, їстиму протеїнові батончики (Nutrixxion). Все це допомогатиме по-перше відновити водно-сольовий баланс, а по-друге дасть організму “будівельний матеріал” для швидшого відновлення мікророзривів у м’язах.

Буду старатися робити самомасаж та розтяжки в кінці кожного з етапів, щоб трохи зняти напругу в м’язах.

Під час гонки важлива задача – багато пити. Організатори на контрольних пунктах забезпечуватимуть водою без жодних лімітів. Тому готуватиму ізотонік із Endurance drink (Nutrixxion). З судомами, на щастя, ніколи не стикалася, навіть під час гонок більше 100км. Але превентивно десь за тиждень до стартів стараюся наситити організм достатньою кількістю електролітів (сольові капси) та використовую сольові таблетки під час самої гонки.

Всі учасники багатоденки – на автономному харчуванні. Але на відміну від, скажімо, знаменитої пустельної багатоденки Marathon des Sables нам не потрібно щодня нести все харчування на собі. Їжу лишаємо в базовому таборі й тільки беремо те, що потрібно на сам етап.

Так, я читала/чула про різні варіанти самознущання, які використовують при підготоці до пустельних забігів чи, скажімо, Badwater ultramarathon: біг у сауні, біг в кількох шарах одягу у спеку, загортання в целофанову плівку… Я вирішила нічого такого не робити, тим паче часу для адаптації не так багато. Спеку переношу нормально. У “гарячий сезон” на Мальті, де працюю рятувальником, спека тримається вище 30 градусів у тіні. Я вже до такого звикла. А от у забігові десь в заполяр’ї чи на Північному полюсі – себе поки не уявляю. Краще по спеці :)

 

Про ліміти та авантюри
 

 

– Так, насправді пустельна ультра – то вже не перша моя “спортивна авантюра” – сміється Оксана – У 2016 році мене запросили “протестувати” дистанцію нового ультра-трейлу в Китаї – Gaoligong ultra.
 

Повна версія статті на легкоатлетичному порталі Жорстка Атлетика - тут
 

Більш докладно про проект - "Долаючи пустелю".


Підтримати проект "Долаючи пустелю"!
 

 

 

Share on Facebook
Share on Twitter
Please reload

Featured Posts

Ультра-рік 2018: бігові та не-бігові підсумки

January 9, 2019

1/3
Please reload

Recent Posts